Нещодавно мама мого знайомого з болем розповідала мені про те, як змінився її син за останні півроку. Став замкнутим, небалакучим, перестав цікавитися навколишнім життям, життям власної сім’ї, і взагалі став далеким і чужим. Перестав також нормально харчуватися, схуд, побліднів. Я намагався здогадатися, що сталося з хлопцем, але нічого не придумавши, запитав про це жінку. Після тривалої паузи з її уст злетіло єдине слово: «Комп’ютер…» 

«Комп’ютер, - подумав я, - добра річ, скільки інформації на ньому зберігаю сам, та й видавництво газети важко уявити без нього». Але виявляється, проблема не в самому комп’ютері, а в способі його використання. Хлопець, про якого ми говорили, став залежним від он-лайнової інтернетівської гри.

  Всі нормальні люди влаштовують свята. Свято - це особливий день, коли людина згадує про те, що йому дорого і свято. Цього дня кожна людина залучається до об’єкту своєї радості. Свята бувають рiзнi: сімейні, державні, релігійні. Вони нагадують історію сім’ї, країни, спілкування людей з Богом. Всі свята - віддзеркалення нашій культури, це об’єднуючий чинник різних поколінь.

Цілком можна перефразовувати відоме прислів’я - "скажи, які свята ти святкуєш, і я скажу - хто ти". Але зараз в Українi та Росії складається дивна ситуація - в короткий час з’явилися "свята" чужі і навіть ворожі нашiй культурі. Варто тільки дивуватися, як наша сучасна людина здатна довірливо, без аналізу і міркувань приймати всі культурні покидьки, які йому пропонують ЗМІ і прояви західної або американської культури споживання. Скажуть - "Ваню, сьогодні у нас "Хеллоуїн", і "Ваня" покірно справляє свято, коли за кельтськими уявленнями на землю виходить всяка нечисть. Або: "Ваню, сьогодні всесвітній день святого Валентина!" - і наш "Ваня" ударяється у всі тяжкі. Що тут скажеш, - в Європі прорвало культурну каналізацію, а у нас все спливає.